Поставте свічку – за Марічок,
Поставте свічку – за Іванків,
Що відійшли у вічну вічність...
Поставте! Хай горять до ранку...
За всіх бабусь запалим свічку...
За дідусів – хоч невеличку...
Вселенський біль – батьківські очі!
Поставте свічечку до ночі...
Всім матерям –
Хоча б по свічці!
Хай на весь світ кричать!
Хай світять!
Хай люди чують!
Космос бачить!
Бо ні забути, ані пробачить
Не можна і не в силах того,
Як нелюди дурили Бога!
Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію Голодомору. Болить душа, ятриться, ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони невинних.
Відтоді минуло 81 рік. Та дзвін пам'яті лунатиме допоки ми лишатимемося людьми.
В ті страшні роки всі пережили Катастрофу, яка могла зупинити життя всього народу. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей.
19 листопада 2014 року в НВК "Знам'янська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2 - ліцей" відбувся єдиний урок історичної пам'яті "81-ий рік Голодомору – урок минулого для майбутнього". Під час проведених заходів учні перегорнули сторінки тих страшних років в історії.
Зараз щ
...
Читати далі »