Як створити шкільний простір, що мотивуватиме учнів навчатися

Однією зі складових Нової української школи є створення сучасного освітнього середовища, зокрема багатофункціональних гнучких просторів, що сприяють різним формам роботи, мотивують до навчання. На підтримку освітньої реформи Мінрегіон ініціював проект “Новий освітній простір”, що передбачає оновлення шкільних будівель на принципах енергоефективності, мотивувального та креативного дизайну, технологічності та інклюзивності.
Доцент Київського національного університету технологій та дизайну Данило Косенко розповідає, як зробити зі школи простір, що сприятиме навчанню. 

Новий освітній простір – це не обов’язково реконструкція чи капітальний ремонт усієї шкільної будівлі. Англійські дослідники доводять, що найбільше на успішність учнів впливає простір класу. Загальношкільний дизайн також має значення, але якщо немає змоги переоблаштувати одразу всю школу, оновлення простору класу (а також, бажано, прилеглої рекреації) – розумне рішення, що матиме значний ефект.
На 2019 рік, як і в цьому році, у державному бюджеті передбачено мільярд гривень на обладнання перших класів НУШ. Співфінансування з боку місцевих громад дозволяє не лише наповнити приміщення новими меблями та обладнанням, але й створювати в класах комплексний сучасний дизайн на основі принципів нового освітнього простору.
Що слід брати до уваги, створюючи дизайн шкільного класу?
Організація. Сучасний освітній простір ґрунтується на поєднанні двох принципів – гнучкості та стабільності. Гнучка організація дозволяє швидко змінювати простір залежно від потреб освітнього процесу, впроваджувати різноманітні форми роботи. Стабільність забезпечує безперервність процесу, послідовність сприйняття та діяльності, підтримує порядок у просторі та керованість у роботі.

Гнучкість та стабільність поєднуються через відповідне зонування. У класі слід виділити незмінні стаціонарні осередки, що становлять його основу – “каркас”. Як правило, це робоче місце вчителя, основна класна дошка, ємності для зберігання навчальних матеріалів – як обмеженого доступу, так і відкриті для учнів.
Інші елементи облаштування класу можуть бути мобільними, забезпечувати гнучкість, можливість швидкої реорганізації. Насамперед йдеться про учнівські робочі місця. Причому в сучасній школі це не лише стандартні столи та стільці; учнівські меблі дуже різноманітні та дозволяють працювати всім класом, у групах чи поодинці, у різноманітних позах (сидячи, стоячи, навіть лежачи), спілкуватись, відпочивати.

Очевидно, що в умовах типової класної кімнати неможливо (та й немає сенсу) забезпечувати кожного учня/ученицю повним комплектом меблів на всі випадки, виділяючи окремі простори для фронтальної, групової роботи, обговорень, відпочинку тощо. Гнучка організація класу дозволяє змінювати розташування учнівських робочих місць, швидко переходити від однієї просторової форми роботи до іншої, дає можливість учням трансформувати власне робоче місце, користуватись за потребою тими чи іншими меблями.
Письмову роботу бажано виконувати, використовуючи стандартні столи та стільці (хоча деякі американські педагоги і для такої діяльності пропонують різні типи меблів); бесіди та обговорення краще проводити без столів, у колі, сидячи на стільцях або на підлозі (на килимі чи подушках); для індивідуальних та групових завдань робочі місця можуть бути різними: і згруповані стандартні столи, і пуфи, крісла чи дивани, і низенькі столики, що дозволяють працювати, сидячи на підлозі.

Які саме меблі мати в класі та як їх використовувати – відповідь на це запитання найкраще може дати вчитель, виходячи з власного досвіду роботи та підходів до classroom management. Головне – щоб меблі давали можливість саме для гнучкої організації, залишали достатньо простору для активності, не захаращували приміщення, не обмежували вибір форм роботи.
Художнє рішення. Найпомітніший та найвагоміший чинник художнього рішення класу – колір. Він створює емоційну атмосферу, моделює настрій, сприяє навчальній діяльності чи, навпаки, заважає та демотивує.
Питання колірного рішення слід розглядати цілісно. Кожна деталь інтер’єру має певний колір, але лише гармонійне поєднання кольорів може створити ту загальну атмосферу, що зробить приміщення комфортним для перебування. Колір стін чи підлоги, дверцят шаф чи ніжок столів – усі елементи простору треба підбирати на основі єдиного підходу, не протиставляти, а взаємно доповнювати одне одного.
Існують численні рекомендації щодо вибору колірного рішення класних приміщень, але, впроваджуючи такі рекомендації, завжди слід мати на увазі: йдеться саме про цілісне рішення, про загальну колірну атмосферу, що викликає певний емоційний відгук. Планувати колірне рішення класу слід саме з погляду бажаної емоційної атмосфери приміщення.
Найвідомішою є рекомендація робити приміщення початкових класів у теплих кольорах (червоний, жовтогарячий, жовтий), а старших – у прохолодних (блакитний, синій). Теплі кольори у початкових класах створюють затишну атмосферу, сприяють спілкуванню, заохочують різні види активності.
Проте занадто яскраві кольори збуджують, дратують, надміру стимулюють, можуть викликати неконтрольовану поведінку. Основні кольори приміщення – кольори стін та великих меблевих поверхонь – мають бути легкими, спокійними. Яскравіші ж кольори використовують для привертання уваги: наприклад, стіна з класною дошкою може мати глибше та інтенсивніше забарвлення.

У класах основної школи рекомендується віддавати перевагу зеленому кольору як перехідному від теплих до прохолодних. Поширеною є думка, що зелений – нейтральний, заспокоює та врівноважує. Проте насправді є чимало відтінків зеленого (наприклад, яскраво-салатний чи смарагдовий), що на великих площинах дратують або пригнічують та навіть можуть негативно впливати на фізіологічні процеси, порушуючи обмін речовин.
Інший підхід до дизайну приміщень основної школи – орієнтація на предметні асоціації. Виявлено, що учні стійко асоціюють предмети гуманітарного циклу з теплими кольорами, природничого – з зеленими, синіми та “земляними” відтінками, точні науки – з контрастними поєднаннями синього та червоного. На основі таких асоціацій можна створювати колірні рішення предметних кабінетів та лабораторій, що одразу будуть налаштовувати учнів на роботу у відповідній галузі знань.

У старшій школі учні віддають перевагу легким прохолодним кольорам: теплі відтінки здаються їм надто “домашніми” та “дитячими”. Прохолодні кольори сприяють концентрації, мотивують до інтелектуальної діяльності. Підлітки також схвально ставляться до ахроматичних кольорів: білого, чорного, відтінків сірого; між тим як у молодшій школі чорного та сірого слід уникати. Втім, в оформленні кабінетів старшої школи не слід відмовлятись також від окремих яскравих акцентів, виконаних у чистих кольорах.

Стимуляція. У дизайні інтер’єру (зокрема й шкільного) з погляду психологічної стимуляції трапляються дві крайнощі. З одного боку – порожні, монотонні, нудні приміщення, що не мають ресурсу для сприйняття, викликають сенсорну депривацію, демотивують. З іншого – приміщення, перенасичені різноманітним оформленням та декоруванням, візуально засмічені. Ані те, ані друге не відповідає потребам учнів. Дизайн класного приміщення має бути врівноважений, забезпечувати достатню, але не надмірну візуальну стимуляцію.
Сьогодні навряд чи хтось з власної волі робитиме сумні та похмурі класи; але візуально перевантажені приміщення зустрічаються все частіше. Дослідження португальських психологів свідчать, що такий інтер’єр негативно впливає на здатність учнів сприймати та запам’ятовувати інформацію. Перевантаження та візуальне засмічення приміщення відбувається через те, що на різних етапах оздоблення та облаштування не враховується, яким чином приміщення буде використовуватись, яке обладнання, оформлення, навчальні матеріали необхідні в роботі.
Під час ремонту класу не слід використовувати прийоми, що переускладнюють художнє рішення. Наприклад, стіни бажано фарбувати рівномірно в один-два кольори, підлогу робити максимально простою. Візерунчасті шпалери на стінах чи лінолеум з малюнком на підлозі створюють “візуальний шум”.
В оздобленні класу небажано використовувати стінописи, навіть такі, що відповідають навчальній тематиці. Меблювання та облаштування також мають бути ненав’язливим. Помилково наповнювати клас різнокольоровими столами, стільцями, шафами. Для меблів слід обирати один-два кольори, що гармонійно поєднуються з кольором стін; колірними акцентами можуть бути окремі деталі, що не перебувають увесь час у полі зору, – наприклад, опори столів чи сидіння стільців. Різноманітних малюнків та візерунків на дверях, килимах чи подушках бажано уникати.

У роботі вчителя також є чимало можливостей створити гармонійний простір – або, навпаки, перевантажити клас численними начебто корисними навчальними матеріалами. Не слід зловживати сезонним чи святковим оформленням: можна прикрасити клас на свято, але жодне свято не триває кілька тижнів поспіль.
Постійні елементи робочого оформлення (наприклад, “класний куточок”) не мусять займати багато місця та весь час впадати учням в очі. Крім цього, рекомендується виставляти в класі лише ті навчальні матеріали (плакати, таблиці), що безпосередньо стосуються теми уроку. Сподівання, що учні запам’ятають математичні формули чи форми дієслів лише тому, що ця інформація постійно розміщена на стіні, є марними: навчання – це активний та цілеспрямований процес, мимовільне споглядання не дає бажаного результату.
Для навчальних матеріалів треба виділяти та обладнувати спеціальні демонстраційні площини, розташовуючи їх так, щоб учням було зручно дивитись на них на уроці. Обладнання для змінних навчальних матеріалів може бути дуже простим: коркова або магнітна стрічка на стіні, акуратна дерев’яна планка чи просто натягнута вздовж стіни линва.
Дуже псують візуальну атмосферу яскраві та різнокольорові лотки, коробки, кошики для навчальних матеріалів чи інструментів. Краще, якщо вони матимуть один-два кольори, хай навіть яскраві, але в гармонії із загальним настроєм класу.

Основу оформлення в сучасній школі становлять роботи учнів. Втім, їх теж не можна експонувати безладно, накопичуючи різноманітні малюнки та вироби на всіх поверхнях стін та меблів. Для експозицій учнівських робіт слід виділити одну-дві стіни, облаштувавши їх відповідними стендами чи кріпленнями; для об’ємних робіт потрібна окрема полиця. Такі експозиції слід регулярно змінювати: виставляючи нові роботи, прибирати попередні.
Загалом рекомендується слідкувати, щоб плакати, таблиці, виставки вкривали не більше ніж половину площі стін, бажано – менше; і при цьому були добре впорядкованими.

Новий освітній простір – це значуща складова сучасного освітнього середовища. Інтер’єр та облаштування класів формуються насамперед заради розвитку учнів. Добре облаштований простір класу створює можливості для різноманітних форм навчальної діяльності, забезпечує сприятливу емоційну атмосферу, мотивує та налаштовує на продуктивну роботу. У межах проекту “Новий освітній простір” готується детальний посібник щодо оновлення будівель, облаштування та обладнання інтер’єрів шкіл на основі сучасних підходів.

Методист МК І.Остроушко