Дитяча прихильність – основа гармонічної особистості (рекомендації з виховання батькам та опікунам) 

Найкращий спосіб зробити дитину хорошою – 
це зробити її щасливою.
Оскар Уайльд

На сьогоднішній день є поширеною проблема роботи з дітьми, які страждають від розладу прихильності. Ця проблема виникає, в більшості випадків, в сім’ях які опинилися в складних життєвих обставинах, з дітьми які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, в сім’ях де батьки являються трудовими мігрантами, та навіть в сім’ях де батьки багато працюють і не можуть приділити час вихованню дітей. 
Що саме ми можемо називати прихильністю? Це емоційні та соціальні відносини, які дитина будує з дитинства зі значущими для неї людьми. Найперша прихильність, у будь якій дитині, формується до матері або до тої людини яка найчастіше відповідає на її потреби та надійно турбується про них протягом тривалого періоду. Прихильність формується у перші роки життя дитини. У віці 3-5 років вона вже сформована. Існують фактори які сприяють формуванню здорової прихильності:
    Дотики;
    Зоровий контакт;
    Розмови;
    Спів;
    Посмішки;
    Рухи;
    Задоволення потреб. 
Якщо дотримуватись цих дій у вихованні дітей, то є можливість побачити відмінний результат, який проявляється у певних діях дитини: розвиток мовлення; формування довіри та позитивного світосприйняття; формування самоповаги; зниження рівня тривожності, почуття безпеки; оволодіння навичками взаємодії; впевненість у власних силах.
Якщо порівнювати дітей які мають здорову прихильність і тих в кого вона порушена то можна сказати що змінюється не тільки поведінка дітей, а й їх світосприйняття. Існують чотири типи прихильності: безпечна і три види небезпечної прихильності.
Безпечна прихильність проявляється у комфорті бути поблизу з іншими людьми та довіряти їм. Діти тоді відчувають себе у безпеці.
Тривожну прихильність діти встановлюють до близького дорослого, але дитина постійно тривожиться з приводу наявності стосунків. 
Дезорганізована прихильність виникає у разі відокремлення дитини від значимої людини, або її втрата. Характер такої дитини стає неспокійним, вони не здатні довіряти, не відчувають докорів сумління до своїх проступків, стають агресивні. 
Уникаюча прихильність при якій діти не мають об’єкта прихильності, уникають емоційного зв’язку, егоїстичні. Такі діти «здатні на все»: образити здійснити насильство, вбити тваринку чи навіть людину. Вони сприймають навколишній світ як щось негативне.
Дорослі повинні виділяти найголовніші задачі в роботі з дітьми  у яких порушена прихильність:
1.    Допомогти дитині усвідомити ситуацію та причину в наслідок якої він(вона) не може знаходитись поряд з близькою людиною.
2.    Допомогти дитині пристосуватись до нового середовища.
3.    Варто цінити почуття дитини.
4.    Налагодити стосунки з дитиною, навчити її слухати. 
5.    Забезпечити безпеку дитині.
6.    Розвивати позитивні грані характеру дитини, заохочувати її. 
7.    Більше часу приділяти вихованню дитини.
Якщо дотримуватись цих правил та рекомендацій дитина відчує потрібність, та відчує що вона потрібна. Ми – дорослі, займаємо найголовніший етап в житті людини  - це дитинство. Любіть дітей, не будьте байдужими. 

Соціальний педагог 
Знам’янської ЗШ І – ІІІ ступенів № 6
Горбуленко Я. В.