 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихнула, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України...
На знак вшанування полеглих в бою під Крутами в Знам'янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4 пройшов захід "День пам'яті героїв Крут", який провела бібліотекар Знам'янської міської бібліотеки №1 Алефірова Світлана Михайлівна. Учні 5-х та 9-х класів з повагою та розумінням переглянули презентацію про історичні події тих років та були вражені фільмом "Невідома Україна".
1917-1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Дуже жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними. У листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку. Це видатна подія в історії українського народу.
Більшовицька Росія не могла змиритися зі створенням Української держави. Більшовики почали застосовувати війська проти України. Саме тут вони зосередили великі військові сили і рушили до Києва.
Над Крутами — круки,
Під круками Крути.
Зійшлося козацтво,
Щоб волю здобути.
Сніги зледеніли,
І темінь іскриста.
За Крутами в скруту
Зійшлося їх триста.
Білим снігом мело,
Чорним громом ґуль,
Їх там триста, як скло.
Полягло, полягло...
Моя Україно,
Мій Києве-княже,
Ця юнь безборонна
За тебе поляже.
Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам.
Запис до лав юних захисників Центральної ради відбувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: "Вступайте до студентського куреня! Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все".
Студенти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблизно 300 чоловік. Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки. Курінь одразу ж був розгорнений у лаву проти більшовицьких сил. Сміливо йшли юнаки на січ. У глибокому снігу, при морозі -15 С°, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 6-й тисяч бійців...
Ось так опинилась молодь під Крутами, тими Крутами, що стали трагедією, рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впало в бою, а половину забрали в полон, довго й жорстоко катували.
Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками.
Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту — розстріляти.
Загинув увесь студентський курінь. Загинули юнаки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши, що воля українського народу до визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва.
Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М.Грушевський запропонував вшанувати пам'ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: "Для Вас ця могила навіки залишається полум'ям віри... Діти України... вона буде тим дзвоном... що не дасть спинитись... не дасть забути... Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку — вільна самостійна Україна!
Подвиг юних героїв Крут не забули сучасники. Такі ж юні хлопці в наш час захищають свободу України від загарбника, відстоюють її єдність і незалежність.
| 
