 22 листопада – День пам'яті жертв голодомору 1932-1933 рр. Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, це незагойна духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь. Ми говоримо про минуле заради майбутнього, адже безпам'ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз'їдає тіло і душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції, руйнує соціокультурну самобутніст народу.
Сьогодні, вшановуючи жертв тих страшних років, ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість.
Ми маємо для себе чітко зрозуміти - головною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.
З цією метою в нашій школі пройшли години спілкування "Голодний рік, голодний вік...", інформаційні хвили, де вчителі та актив учнівського самоврядування ще раз нагадали про причини штучного голодомору на Україні. Це розповіді про "Закон про п'ять колосків", про "чорну дошку"...
Згадали поіменно жителів містечка, які померли від голоду та безсилля. Згадали, щоб знати, що їх знищили за те, що вони народилися і виросли на нашій землі. А тому наш найсвятіший обов'язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих під червоним прапором; пам'ять про тих, хто не дожив; пам'ять про тих, хто не долюбив; пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.
Давайте сьогодні згадаємо у наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
|
