Жорстока й бездушна війна забрала життя мільйонів людей, принесла біду й горе в кожну сім'ю. І від усіх нас залежить, щоб це залишилося в нашій пам'яті й у пам'яті майбутнього покоління. Бо без пам'яті немає майбутнього. Вклонімося ж тим, хто дав нам священне право жити на землі, завдяки кому ми багато років не знаємо, що таке війна.

Фашизм приніс із собою звірства, розруху, голод, смерть, сльози. Мільйони чоловіків пішли на фронт. Їхні місця зайняли жінки й діти.

Про реальні події воєнних років ми можемо дізнатися від очевидців тих подій — ветеранів.

У вічному боргу наше покоління перед ними. З кожним роком усе менше й менше залишається живих свідків війни. Дає про себе знати обпалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди укриті медалями, а на скронях — сивина. Але вони пам'ятають той страшний час, хоча часто їм і не хочеться його згадувати.

Наш обов'язок — пам'ятати про страшні випробування, які довелося пережити українському народу в роки війни, про людей, які жили в цей страшний час, про те, що все менше залишається живих свідків цієї страшної трагедії. Ми зобов'язані зберегти цей чудовий світ для майбутніх поколінь. І пам'ятати, якою ціною завойований цей мир, потрібно не мертвим, це потрібно живим.

Сьомого травня у школі пройшов єдиний урок Пам'яті. Пригадуючи жахливі воєнні роки, вшановуючи подвиг українського солдата та пам'ять загиблих визволителів під керівництвом вчителів учні пригадували та дізнавалися нові факти про війну. Діти 8-9 класів під керівництвом вчителів переглянули відео воєнних років, комп'ютерну презентацію "9 травня". Учні 11 класу створили усний журнал "Роки обпалені війною" та ознайомили з ним молодших школярів. Учнів 5-6 класів вразив фотоальбом "Велика Вітчизняна війна".

Продовжився урок зустрічами з ветеранами. Учні щиро вітали сивих воїнів зі святом Перемоги. Зичили здоров'я, теплоти та уваги близьких, довгих років життя.