У слові - увесь світ

Поезія – це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко

У  житті  все  з  чогось починається: річечка  із  струмочка,  дерево  із  коріння,
поезія  із слова. Поетичне  слово  містить  у  собі  якусь незриму,  непомітну  і  водночас  велику  силу. Народжене  десь  у  височині  блакитного  неба, воно входить  в  наше  життя  з  дитинства  і  залишається  назавжди. Під впливом  невгамованого ліричного пориву багато хто з нас бере до рук олівець і на клаптику паперу записує метушливі думки народжені поетичною музою. 
Саме нестримна жага до поетичного слова, зібрала учнів 8-Б класу на годину поезії. Адже у слові і любов, і надія, і туга, і відчай. Тремтячими від хвилювання руками діти тримали сторінки своїх поезій і декламували вірші. 
Багато є славетних  імен і улюблені  поети, які своєю  творчістю  проникають  в  наші  серця і  душі та  запалюють там незгасну  свічку, також є у кожного, але  «Не тот поэт, кто рифмы плесть умеет». Цей вислів О. Пушкіна дуже доречний щодо стилю декламованих учнями віршів. Їх не можна зрівняти з видатними творами поетичного слова. Вони самобутні і незвичні як і сама поезія. А зважаючи на те, що озвучені рядки знайшли свого слухача здебільшого вперше, не треба соромитися інколи нескладних рим, невлучних епітетів та  браку доречних слів. Треба завжди йти далі, творити…, писати… і мріяти... Головне - впевненість у собі, у своїх силах, у тому, що творчий поетичний розвиток має місце у житті кожного. 

А.Романова, бібліотекар НВК