Бачити в звичайних хмарах казкових персонажів або королівські палаци, в калюжі – сонце і віти дерев для дитячої уяви звична справа. Та деякі люди мають цю особливість і в дорослому житті – бачити в звичайних, буденних речах щось особливе. Це люди творчих професій: художники, скульптори, дизайнери. Зустріч з такими неординарними людьми нещодавно відбулась в НВК "Знам'янська ЗШ І-ІІІ ст. №2 - ліцей", організаторами якої стали директор міського краєзнавчого музею м.Знам'янка Тетяна Кулик, завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею (КОХМ) Валентина Степанок, заступник директора з навчально-виховної роботи Вікторія Маслюкова, вчитель художньої культури та мистецтва Ірина Павленко.

Знайомство зі студентами факультету дизайну КІРУЕ УСЗ Владом Недвигою, Іриною Загоровською та художником відділу музею КОХМ картинна галерея П.Оссовського "Світ і вітчизна" Катериною Сабодаж відбувалось протягом дня під час звичайних уроків. Для учнів 4-А та 4-Б класів – під час уроків праці, для учнів старших класів 11-В, 10-А, 9-А, 9-Б, 6-А - на уроках художньої культури. Студенти презентували свої авторські дизайнерські проекти та виставкові художні роботи, виконані в різних жанрах і техніках, пояснювали особливості творчого процесу. Крім того працівники художнього музею розповіли про різновиди художнього та декоративно-ужиткового мистецтва творів, які експонуються в обласному художньому музеї.

Відчути радість створення своїми руками художнього витвору та спостерігати творчий процес фахівців змогли всі учасники майстер класів. Вони були різноманітними за технікою і складністю виконання. Виготовляли ляльку-мотанку, прикрасу для одягу, плели фенічки-браслетики, створювали різноманітні розписи – боді-арт, спостерігали процес творення художнього графічного портрету тушшю, який отримали в подарунок деякі учениці від Влада Недвиги. Крім того Олена Степанок розповідала багато цікавої, пізнавальної інформації щодо процесу творення власними руками та про народні вірування щодо деяких речей. Наприклад ляльку-мотанку виготовляли тільки з позитивними думками, які передавались через пальчики. Обличчя їй не зображували, так як вважали, що через чистий лик дитина отримує Боже благословення, а якщо намалювати обличчя – то вночі лялька буде красти дитячу душу.

Радість пізнання і творчості, які ми несемо з дитинства в доросле життя дозволяються сприймати світ в різних кольорових барвах, прикрашати нашу буденність і робити життя яскравішим і змістовним.