Четвер, 24.01.2019, 16:54
Вітаємо Вас, Гість
Меню сайту
Корисні посилання
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » ЗШ №4

Жорстокість серед дітей - проблема сьогодення

Жорстокість серед дітей - проблема сьогодення

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.
Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.
Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
•    систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
•    задирство;
•    фізичні і психічні приниження;
•    різного виду знущання;
•    бойкот та ігнорування;
•    псування особистих речей та ін.
Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.
Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
•    1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
•    2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
•    переслідувач (булі);
•    жертва;
•    спостерігач.
У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.
Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
•    вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
•    вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
•    вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
•    якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
•    вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
•    вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
•    вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
•    вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
•    якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.
Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.
Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.
Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

 

С.Лядський, соціальний педагог ЗШ І-ІІІ ступенів № 4

Категорія: ЗШ №4 | Додав: znamosvita (14.01.2019)
Переглядів: 18 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Поділитися
Форма входу
Пошук
Про освіту
Корисні посилання
 
 
 
 
 
 
 
Відео


© Відділ освіти виконавчого комітету Знам'янської міської ради, 2011-2018р.
При використанні матеріалів сайту посилання на сайт обов'язкове
При наявності авторських претензій до матеріалів сайту - звертайтесь за адресою
Увага! Якщо Ви виявили помилку в будь-якій частині сайту, будь ласка, виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter!
Система Orphus
Сайт створено на платформі Ucoz

Зробити безкоштовний сайт з uCoz