Напередодні 68-ої річниці визволення м.Знам'янки від німецько-фашистських загарбників ми завітали до ветерана Великої Вітчизняної війни, мешканця нашого міста Петра Павловича Сільченка, який з радістю поділився з нами спогадами про ті суворі часи:
- Народився я 25 серпня 1927 року на Північному Кавказі у станиці Павлодольській Терської області. Коли розпочалася війна я хлопцем працював у автобронетанковій майстерні (АБТМ) в м.Баку, де разом із іншою молоддю ремонтував танки та броньовані машини, ставив на них озброєння. В 1944 році, після закінчення середньої школи, коли мені виповнилося 17 років я пішов добровольцем на фронт. - Петре Павловичу, розкажіть, будь-ласка, де ви служили під час війни? - Воював я з німецько-фашистськими загарбниками у 236-ій Львівській червонопрапорній винищувальній дивізії рядовим слюсарем польової авіаційної майстерні (ПАМ). Наш аеродром знаходився посеред поля, де знаходилися радянські бойові літаки: винищувачі, бомбардувальники та літаки-розвідники. На той час радянські війська вже виганяли фашистів з території нашої держави і знаходилися біля її західних кордонів, тому радянські льотчики, які пілотували винищувачами ЛА-5, ЯК-3 та американськими "Студебекерами" вже здобули перевагу у повітрі над могутніми льотчиками "Люфтвафе", що називалися "асами Герінга". Але повітряні бої були настільки запеклими та жорстокими, що перемоги радянських льотчиків були можливими лише за рахунок взірцевої хоробрості та відданості. Ми ремонтували пошматовані ворогом радянські літаки переважно вночі, тому що вдень вони знов піднімалися у повітря заради схватки з ворогом. Багато гарних молодих хлопців не повернулося на землю після повітряних боїв.
- Який приклад мужності радянських льотчиків Вас вразив найбільше? - Я пам'ятаю капітана Луньова, який був відчайдушно хоробрий та мужній льотчик. Під час одного з повітряних боїв фашисти збили літак одного з товаришів Луньова. З палаючої машини поранений льотчик ледве встиг вистрибнути з парашутом, але приземлився на території, де були розташовані німецькі війська. Не думаючи ні хвилини капітан Луньов направив свій одномісний літак-винищувач ЯК-3 на поле, де приземлився його бойовий товариш, який міг потрапити до ворожого полону або загинути. Ризикуючи своїм життям під градом фашистських куль Луньов посадив свій літак на полі та забрав пораненого льотчика до свого літака та злетів, прямуючи до свого аеродрому. Щодня радянські льотчики вчиняли дива хоробрості і героїзму в безкрайньому блакитному просторі нашої страни.
- Розкажіть, що Ви робили після закінчення війни? - До 1951 року я служив у ПАМі, а потім, в 1952 році приїхав за направленням до м.Знам'янки в складі будівельної бригади. І відбудовував місто після війни.
- Велике Вам спасибі, Петре Павловичу, за інтерв'ю та низький уклін за визволення нашої країни від німецько-фашистських загарбників! Здоров'я Вам та багато років мирного неба!
Інтерв'ю брали учні 6-А класу: Клименко Глєб Марков Дмитро Ратушний Сергій Паутов Данило Таранюк Микита Класний керівник: Півторак Ліна Дмитрівна
