Співуче слово Кобзаря 

                  Немає і не буде більше в світі Поета,

   який би так самозречено рвав свою душу не лише тоді,

                                            коли сповідувався у любові до своєї Вітчизни,

                                             а й тоді,коли просто вимовляв ім`я її

        Проходять століття, минають роки та над пам’яттю українського народу вони не владні. Хіба є в Україні людина, яка почувши до болю знайомі рядки  «Як умру, то поховайте…», не малювала б в уяві один і той же образ Великого Кобзаря – Великого Шевченка. Адже, як нема неба без сонця, калини без цвіту, так і України нема без поета Тараса Григоровича Шевченка. 
         Цей юний кріпак навіки увійшов в історію як еталон патріотизму та волі, таланту та невгамовного прагнення до життя. Сьогодні слова Україна і Тарас Шевченко являються синонімами. Хто не пам’ятає легендарних рядків «Пішла в снопи, пошкандибала, Івана сина годувать…». Вони на все життя врізалися в нашу пам'ять, пам'ять наших батьків, хоча і написані були більш століття тому.  І наше завдання, як свідомих громадян своєї держави, цю пам'ять зберегти, увіковічити та передати нащадкам. 
         З цією метою в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 9 березня відбувся марафон «Сторінками Кобзаря», в якому взяли участь як учні, так і вчителі. Прозвучали такі поезії, як «Минають дні, минають ночі», «Думи мої», «Заповіт», «Мені однаково», «Огні горять», «Реве та стогне…», «Сон», “Злоначинающих спини” та інші відомі твори Тараса Шевченка. Також була організована виставка малюнків «Живе Тарас і зараз поміж нас». Діти із захопленням переглядали сторінки “Кобзаря” видання 1925 року, слухали твори великого поета, з великою цікавістю дізнавалися про історичні факти з життя поета та вчилися у Шевченка любити і шанувати свій народ, рідну землю.

Заступник директора з виховної роботи

Л.І.Москаленко